Синус-ліфтинг (субантральна аугментація)

Синус-ліфтинг (або  субантральна аугментація) - це хірургічне втручання, що спрямоване на поліпшення умов для установки зубних імплантатів при атрофії кістки верхньої щелепи. Тобто - це відновлення кісткової тканини. Варто сказати, що дане оперативне втручання вже не є новинкою, тому що воно відомо в оперативній стоматології із другої половини минулого століття.

Різновиди синус-ліфтинга

Відомо два види синус-ліфтинга:

• Відкритий
• Закритий

Показаннями до закритого синус-ліфтингу є  висота  кісткової тканини в області  верхньощелепних пазух не менш 8 мм. У випадку, якщо висота кістки менш 8 мм, то проводиться звичайно відкритий синус-ліфтинг.

Які показання до проведення синус-ліфтингу?

Синус-ліфтинг проводиться в тих випадках, коли є значна атрофія кісткової тканини в бічних відділах верхньої щелепи, що затрудняє установку в неї зубних імплантатів. Кістка верхньої щелепи відрізняється від нижньої тим, що в ній є порожні простори - пазухи, і крім того, її обсяг менше, ніж у нижньої кістки. Коли зуб випадає (або його видаляють), пневматизація (легкість) верхньощелепної пазухи збільшується, а це, у свою чергу, погіршує якість кісткової тканини.

Коли масив кісткової тканини збільшується після синус-ліфтингу, це дозволяє стоматологові застосовувати зубні імплантати більшої довжини, а це, звичайно, більше підходить, особливо в бічних відділах верхньої щелепи, щоб створити умови для відповідного опору навантаженню при жуванні.

Операція синус-ліфтингу показана у випадку, коли висота альвеолярного відростка щелепи не дозволяє встановити зубний імплантат більше 8 мм у довжину. Якщо ширина відростка менш 4 мм, то проводиться збільшення ширини гребеня щелепи.

Зубні імплантати можна встановити як одночасно із проведенням операції синус-ліфтинга, так і з якимось проміжком між ними, для повного загоєння ділянки імплантації. Вибір тої або іншої методики залежить від висоти альвеолярного відростка.

Показаннями для одночасної установки зубних імплантатів і субантральної аугментації (тобто синус-ліфтинга) є:

• Проведення операції синус-ліфтинга без яких-небудь ускладнень,
• Мінімальна товщина кістки верхньої щелепи в межах 3-4 мм, що достатньо для міцної первісної фіксації ендоосальних імплантатів,
• Відсутність патологічних змін кісткової тканини в області проведення операції синус-ліфтингу.

Якщо зубні імплантати встановлюються відразу після операції синус-ліфтинга, то їх зазвичай «розкривають» і піддають  навантаженню вже через 6-9 місяців після хірургічного втручання. Таке поступове збільшення навантаження на кістку дозволяє їй стати міцніше, а стоматологові дозволяє оцінити реакцію імплантату на навантаження до того, як виготовлена постійна ортопедична конструкція.

У випадку, коли одночасна установка зубних імплантатів і операція синус-ліфтинга протипоказана, зазвичай імплантати встановлюють приблизно через 4 місяці після операції синус-ліфтинга. У цьому випадку значна частина матеріалу кістки ще не встигає зміцніти, тому залишиться м'якою. Це дозволяє провести установку зубного імплантату  легко й атравматично.